За версією обвинувачення, у квітні 2024 року ФОП, який займається вантажними перевезеннями, звернувся до керівника Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та Нижнього Дунаю із пропозицією орендувати «Дністровський груповий водопровід», що розташований уздовж автодороги «Е-87» (сполучення «Одеса–Татарбунари–Ізмаїл–Рені»). Об'єкт мав стати місцем для облаштування сучасної автостоянки для вантажівок. З метою забезпечення «вигідних» умов для орендаря, керівник Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор’я та Нижнього Дунаю Роман Пукало, діючи за сприяння Бориса Бурлака, розробив план із залученням представника Старокозацької сільської ради Вадима Бойка.

Бурлак, який мав зв’язки із головою цієї ради, погодився узяти на себе роль посередника. За домовленістю, за фіктивною конкурсною процедурою об’єкт мав бути переданий в оренду виключно обраному підприємцю, а кожен із залучених службовців отримував хабар. Загальна сума неправомірної вигоди, яку мав передати орендар, становила 40 тисяч доларів.

Начальник Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства Держрибагентства Борис Бурлак пішов на угоду із прокурором, визнав свою провину і погодився дати викривальні показання на інших фгірунатів справи. Відомо, що серед підозрювааних у справі є також Роман Пукало та Вадим Бойко.

Також Бурлака добровільно зобов'язався перерахувати по 1 млн. грн на підтримку Збройних Сил України (перший протягом 30 днів, другий - протягом 6 місяців від затвердження угоди).