29 жовтня 2015 року на військовому складі боєприпасів поблизу Сватового на Луганщині пролунали вибухи, які пошкодили десять житлових будинків у кварталі Луначарського. Держава відреагувала швидко: за розпорядженням Кабміну на ліквідацію наслідків виділили понад 52 мільйони гривень, із яких майже 4,85 мільйона призначалися саме на капітальний ремонт цих десяти будинків.

Розпорядником цих коштів визначили Управління капітального будівництва Луганської облдержадміністрації, яке очолювала Наталя Климова.Замість чесного тендеру, як того вимагав закон при закупівлі понад 1,5 мільйона гривень, Климова, за версією слідства, домовилася з директором ТОВ «Укргазкомплект ЧФ» про хитрий обхідний маневр: розбити один великий підряд на десять окремих договорів — по одному на кожен будинок, кожен з яких формально не перевищував порогу для обов'язкових відкритих торгів. У грудні 2015 року підприємство отримало десять контрактів на загальну суму понад 4,18 мільйона гривень.

Далі схема спрацювала за класичним сценарієм: частину робіт підрядник так і не виконав, проте акти приймання Климова підписала так, ніби все зроблено в повному обсязі, і дала вказівку перерахувати гроші повністю. Експертизи згодом встановили завищення обсягів по кожному з десяти будинків — від скромних 2 728 гривень по одному об'єкту до 240 370 гривень по іншому, а сукупна шкода державі склала 1,2 млн грн.

Справа тягнулася понад дев'ять років — з моменту внесення відомостей до реєстру в листопаді 2016-го до вироку у вересні 2025-го, і за цей час обставини навколо самих пошкоджених будинків докорінно змінилися: Сватове опинилося на тимчасово окупованій території, і будинки, відремонтовані (чи недоремонтовані) коштом держбюджету у 2015-му, могли постраждати вдруге вже під час повномасштабного вторгнення — цю обставину прямо врахували сторони угоди про визнання винуватості.

Попри тяжкість статті (зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб — обтяжуюча обставина, яку суд теж окремо зафіксував), Климова уникла реального ув'язнення. При цьому з майже 1,27 мільйона гривень завданої шкоди вона зобов'язалася відшкодувати добровільно лише 120 тисяч — суд визнав часткове звільнення від цивільної відповідальності виправданим з огляду на її співпрацю зі слідством. Додатково з неї стягнули понад 100 тисяч гривень процесуальних витрат на експертизи — суму, майже співмірну з добровільним відшкодуванням шкоди.  Найбільш людський момент вироку — це обставини, які схилили суд до м'якого покарання. У Климової під час війни загинув син — лейтенант, чия смерть, підтверджена військово-лікарською комісією та окремим рішенням суду, була пов'язана саме із захистом країни. Це стало однією з пом'якшуючих обставин поряд із доброчинною допомогою ЗСУ (подяки від командирів військових частин та ветеранських організацій).

Ще одна показова деталь — доля директора-спільника. Керівник ТОВ «Укргазкомплект ЧФ»  Сергій Павловський, який у якості пособника підписував ті самі фіктивні акти виконаних робіт, був засуджений окремим вироком Сватівського районного суду ще в листопаді 2017 року. Тобто справу проти пособника розглянули за вісім років до того, як дійшла черга до самої Климової. Павловському призначили 4 роки умовно з іспитовим строком у 3 роки. На нього також наклали штраф у 8500 грн,