У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з Миколою Злочевським. Але не тим, про якого ви могли б подумати (ексміністр екології часів Януковича). Мова про начальника відділу матеріально-технічного постачання державного підприємтсва «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», який у 2016–2018 роках також очолював тендерний комітет Шахтоуправління.

Справа цікава своєю архітектурою — це не одноразова змова, а повноцінна злочинна організація з чіткою трирівневою ієрархією, що системно обкрадала три державних вугледобувних підприємства: «Селидіввугілля», «Мирноградвугілля» та Шахтоуправління «Південнодонбаське №1».За версією обвинувачення, схема була побудована так: на вершині — керівники («центр», «куратори», «офіс», як їх називали самі учасники), що координували всю діяльність. Друга ланка — люди з галузевими зв'язками та навичками роботи в системі «Prozorro», які через контрольовану фірму-посередника ТОВ «Доненергоекспорт» шукали найдешевшого реального виробника обладнання, а потім призначали, за скільки це обладнання «продадуть» державі. Третя ланка — саме тут був Микола Злочевський — складалася з посадовців усередині самих шахтоуправлінь, які формально організовували тендери.

Механізм у кожному епізоді повторювався. Розберемо його на прикладі «Шахтоуправління Південнодонбаське №1»: тендерний підрозділ підприємства подавав заявку на потрібне обладнання. Далі Злочевський узагальнював ці заявки й пересилав їх «у центр» — на особисту електронну пошту куратора схеми — з приміткою «для погодження тендеру». Там визначали ціну, додавали до неї націнку і надсилали «дозвіл» назад. Отримавши підтвердження, Злочевський сам формував «комерційну частину» закупівлі — уже із закладеною переплатою — і забезпечував затвердження цієї тендерної документації комітетом, яким сам і головував. Щоб створити видимість конкуренції, у торгах брала участь друга підконтрольна фірма, яка свідомо подавала завідомо гіршу пропозицію-«підтримку» і не знижувала ціну під час аукціону.

У одному з епізодів Шахтоуправління оголосило закупівлю труб на 3,1 млн грн. Переможцем стало ТОВ «Доненергоекспорт» — та, як згодом встановила економічна експертиза, воно виступило суто посередником: товар на адресу підприємства напряму відвантажив зовсім інший постачальник, а фірма-переможець лише «прокрутила» через себе документи, накинувши 167 тис. грн націнки. Державний аудит згодом визнав, що сама тендерна документація в цій закупівлі порушувала закон про публічні закупівлі — і підписав її саме Злочевський. Усього за такою схемою за 2016–2018 роки організація заволоділа 51,18 млн грн. З них особисто на епізоди за участю Злочевського припадає 10,57 млн грн — саме ця сума й лягла в основу обвинувачення проти нього.

Втім Злочевський пішов на угоду з прокуром, визнав свою провину і погодився надати правдиві викривальні показання щодо інших фігурантів, розгляд справи щодо яких триває окремо (№ 991/7537/21). Також Злочевський погодився на часткове відшкодування збитків у розмірів 200 тис. грн.

Цікаво, що у вироку постійно фігурує образ офісу на вулиці Богдана Хмельницького, 26 в Києві — саме звідти «центр» керував рухом мільйонів гривень з держпідприємств Донеччини, а рядові посадовці на місцях, як-от Злочевський, лише «узагальнювали потреби» й підписували те, що їм присилали зверху. У медіа цей кейс іноді називають також «справа Кропачова» за прізвищем власника групи компаній «Укрдонінвест» і колишнього депутата Донецької облради Віталія Кропачова. Ймовірно саме він міг бути організатором першої ланки, який особисто узгоджував розмір націнки та рішення про проведення кожної закупівлі. Також Кропачов фігурує ще в одній, значно масштабнішій справі — про доведення до банкрутства держпідприємства «Краснолиманська» зі збитками державі близько 2,2 млрд грн, де слідство відводить йому роль організатора злочинної організації.