У жовтні 2025 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з Миколою Івасенком, який у 2016 році обіймав посаду головного інженера Прилуцької нафтогазорозвідувальної експедиції ДП НАК «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія». У справі загалом одразу шість фігурантів — хоча, на перший погляд, це звичайна оборудка з орендою обладнання і доволі не значними збитками у 2,2 млн грн.

Історія почалася влітку 2016-го року: «Чернігівнафтогазгеологія» здала в оренду товариству «Виробнича база «Левадник» 248 бурильних труб вартістю 2,2 млн грн. Але, за версією обвинувачення, ще до фактичного отримання труб «Левадник» — контрольований тими ж людьми, що стояли за орендою, — вже домовився передати їх у суборенду пов'язаній фірмі «Бурова енергетична компанія «Технікс», яка й почала реально користуватися обладнанням на свердловинах у Харківській області. 

Коли за умовами договору настав час повертати труби, їх не повернули. Натомість у вересні 2016-го, за прямою вказівкою директора «Чернігівнафтогазгеологія» Григорія Булави, склали фіктивну додаткову угоду про розірвання оренди й підписали акт «приймання-передачі» труб назад на підприємство — хоча фактично жодні труби нікуди не рухалися. Далі в справу вступив головний інженер Микола Івасенко: як голова спеціальної комісії з відбракування, він забезпечив оформлення актів про те, що труби, які нібито щойно повернулися, виявилися непридатними й підлягають списанню в металобрухт. Отримавши ці документи, Івасенко власноруч затвердив їх своїм підписом.

Щоб надати оборудці ще більшої переконливості, «заднім числом» виготовили товарно-транспортні накладні на перевезення труб зі свердловини в Харківській області назад до Чернігівщини — з конкретними датами, номерами машин і водіями, хоча жодного реального рейсу не було. Ці накладні навіть відправили «Новою поштою» з Полтави до Прилук, аби створити паперовий слід. У результаті державне підприємство недорахувалося труб на 2,2 млн грн, а слідство кваліфікувало дії Івасенка як пособництво в розтраті, вчиненій за попередньою змовою в особливо великих розмірах, та службове підроблення.

В рузальтаті Івасенко пішов на угоду з прокуророр, визнав свою вину, обов'язався надати правдиві викривальні показання проти решти фігурантів справи та, з огляду на вік (68 років), пенсійний статус і незначну роль порівняно з організаторами, зобов'язався відшкодувати символічні 10 000 грн.

До речі, у березні 2026 року ВАКС затвердив аналогічну угоду з Юлією Соломкою, фінансовою директоркою «Левадника» (яка підписувала фіктивний акт повернення труб), і призначив їй ідентичне за покарання — 7 років умовно з іспитовим строко в 1 рік. Також вона зобов'язалася відшкодувати 700 тис. грн збитків. Ще раніше, у вересні 2024-го, суд закрив провадження щодо одного з причетних працівників Прилуцької нафтогазорозвідувальної експедиції— Геннадія Ушенка — у зв'язку з його смертю. Таким чином, зі значного списку фігурантів — Булави, Хом'яка, Соломко, Ликова та п'яти працівників експедиції — вирок наразі винесено лише щодо двох, хто визнав вину й погодився свідчити проти решти; основне провадження стосовно керівників схеми залишається на розгляді.