за версією обвинувачення, в.о. голови «Державної продовольчої зернової корпорації» Валерій Томіленко у 2015 році підписав два договори щодо постачання кукурудзи: з ПАТ «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» узгодили постачання 16,6 тис. тонн зерна, а з ПАТ «Васильківхлібопродукт» домовилися про постачання 11,683 тонни зерна.

Прокуратура вказувала, що Томіленко нібито достовірно знав про відсутність товару на підприємствах і, не маючи намірів виконувати зазначену угоду, надав вказівку переказати гроші як передоплату на виконання умов договорів у розмірі 50 млн гривень та 38,5 млн гривень. Товар не поставили, а підприємство сплатило 88 млн грн.

Сторона захисту вказувала, що це були звичайні господарські відносини,  договори були укладені як договори постачання зерна майбутнього врожаю, а положення про наявність зерна на складах з’явилося внаслідок технічної помилки, що було виявлено згодом. Договори ж не вдалося виконати через посуху у 2015 році. ДПЗКУ оскаржила в суді невиконання умов договору й весь розмір передоплати повернули на рахунки компанії, а також додатково сплатили 100 тис. грн пені.

Судді погодилися із захистом та дійшли до висновку, що дії, спрямовані на неправомірне заволодіння чужим майном, завуальовані під укладення договорів цивільноправового характеру, потрібно відмежовувати від звичайної підприємницької діяльності, яка за своєю природою пов’язана з ризиками. Також жоден зі свідків не підтвердив попереднє знайомство Томіленка зі Шквирею та Селюченком. Тому діям обвинувачених не були притаманні ознаки попередньої змови, адже відсутні підтвердження того, що їхні дії охоплював єдиний умисел, або вони хоча б були узгоджені між собою.