НАБУ та САП затримали в.о. директора Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Арсена Ісаакяна в лютому 2016 року на робочому місці. Його звинуватили в незаконному продажі боргу заводу «Антонова» перед ДІФКУ приватній компанії. Прокуратура стверджує, що Ісаакян продав право вимоги боргу в 16 млн грн всього за 1,5 млн. Збитки становили 14,5 млн грн. За місяць справу скерували в Шевченківській райсуд Києва. Однак там 3,5 роки тягнули з розглядом. 

У 2018 році, уже коли обвинувальний акт був у суді, прокурор САП Василь Кричун раптово змінив кваліфікацію в справі з ч. 5 ст. 191 КК (розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем), що передбачала від 7 до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна на ч. 2 ст. 364 КК (зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки), що передбачала позбавлення волі від 3 до 6 років без конфіскації майна. При цьому прокурор уклав угоду з Ісаакяном, за якою той узагалі мав отримати тільки умовний термін. У НАБУ заявили, що «угода зводить на нуль шанси держави компенсувати 14,5 млн грн збитків», фактично звинувативши прокурора Кричуна в злитті справи. 

Далі обвинувальний акт потрапив до Вищого антикорупційного суду. У березні 2020 року Антикорупційний суд відмовив у затвердженні угоди. У висновках судді вказали, що угода не встановлює жодного обов’язку для обвинуваченого хоча б частково відшкодувати завдані державі збитки й не відповідає суспільним інтересам. Після цього справу почали розглядати в загальному порядку. При цьому прокуратура звинувачувала Ісаакяна в зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Максимальне покарання за цією статтею становить шість років позбавлення волі без конфіскації майна, при цьому строк давності за нею становить десять років.  

У дебатах вже інша прокурорка просила призначити Ісаакяну 3 роки позбавлення волі. Судді ж вказали, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 364, зокрема суб’єктивна сторона. Тому суд самостійно перекваліфікував дії Ісаакяна на ч. 2 ст. 367 КК (службова недбалість), строк давності за якою на момент ухвалення вироку сплив. Судді застосували процесуальну норму (ч. 3 ст. 337 КПК), яка дає їм право змінити кваліфікацію в сторону покращення становища обвинуваченого з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод. 

Під час останнього слова Ісаакян сказав, що його дії були неправильними й помилковими, оскільки він не дослідив усі юридичні обставини справи і якби тоді мав всю інформацію, яку має сьогодні, то ніколи б такий договір не підписав. Він також заявив, що готовий брати участь у засіданнях судів, у яких ДІФКУ намагається повернути вкрадені кошти, і попросив суд оцінити його дії пом’якше.