Вимагання хабаря працівниками одеського СБУ
Піб
Іванов Кузьма Юрійович, Галкін Максим Вікторович
Посада
полковник та підполковник управління СБУ в Одеській області
Статус
Вирок набрав законної сили
Кваліфікація
ст. 368 (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди)
Номер справи
520/2989/16-к
Текст вироку
ЧитатиФабула
Підполковник управління СБУ в Одеській області Максим Галкін і полковник Кузьма Іванов вимагали в намісника Свято-Іверського чоловічого Одеського монастиря Діодора (Васильчука) пів мільйона доларів за непритягнення його до кримінальної відповідальності та нерозголошення компрометувальної інформації стосовно нього. Проте потім представники органу правопорядку погодилися на хабар у розмірі 70 тис. дол. США.
У грудні 2015 року вони одержали від Васильчука 50 тис. дол. США (частину обумовленої суми). У судовому засіданні обвинувачені відмовилися давати показання. Суд першої інстанції визнав їх винними в замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Суд також узяв до уваги те, що дії обвинувачених підривають авторитет державних органів і довіру громадян до системи правоохоронних органів, представниками якої на момент вчинення злочину вони були. Працівники СБУ зобов’язані бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою гідність і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самим і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з інформацією, яка міститься у вироку, вина обвинувачених підтверджується, зокрема, показаннями священнослужителя Васильчука, який з 2004 року є намісником Свято-Іверського Одеського чоловічого монастиря на посаді єпископа Одеської єпархії УПЦ МП. Нижче наведено цитати із його показань:
- «Іванов зазначив, що є достатня кількість матеріалів для притягнення мене до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних із переоформленням земельної ділянки з одного з парафіян на користь монастиря, під час якого використано нібито підроблену довідку щодо дієздатності парафіянина, і за фактами продажу земельних ділянок та інших незаконних дій. Крім того, у зв’язку зі скрутним становищем в Україні зібрати відповідні матеріали для притягнення до кримінальної відповідальності дуже легко, а влада не буде захищати осіб Української православної церкви Московського патріархату. Після такої бесіди я був шокований і не розумів, що робити, оскільки я є добропорядною людиною та вірянином, який живе за законом людським і Божим. Оговтавшись від шоку, я запитав в Іванова, що він хоче й що мені потрібно зробити. Той написав на аркуші паперу «500 000 $». Таким чином, я зрозумів, що якщо надам Іванову вищезазначені грошові кошти, то ніякої кримінальної справи та подальшого переслідування, як мене самого, так і церкви УПЦ МП не буде. Разом із тим, я пояснив Іванову, що такі грошові кошти в мене відсутні, однак у мене є земельна ділянка у м. Одеса, а більше нічого я не маю: ні грошей, ні нерухомості. На такій сумній ноті завершилася вказана зустріч».
- 30.11.2015 року на мій номер телефону в програмі Viber надійшло повідомлення від Іванова, у якому останній запитував, що я вирішив стосовно кримінальної справи та «розв’язання» цього питання, так би мовити, щодо компромісу. Я злякався й нічого не відповів, а потім зустрівся зі своїм знайомим нотаріусом (точну дату й час не пам’ятає, оскільки минув значний проміжок часу), який повідомив, що з документами щодо земельної ділянки в мене все добре, документи відповідають вимогам чинного законодавства, а ніякого кримінального провадження не може існувати апріорі.
- Після вказаної зустрічі з нотаріусом, ще раз упевнившись, що я не порушую закон, я зателефонував на гарячу лінію СБУ й повідомив, що працівники СБУ вимагають у мене гроші й погрожують якоюсь кримінальною справою. Далі до мене в монастир приїхав слідчий СБУ, з яким я 10.12.2015 року написав відповідну заяву на ім’я військового прокурора, у якій я просив вжити заходів до розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності працівників Служби безпеки України, які вимагають у мене грошові кошти в розмірі 500 тис. доларів США за непритягнення до кримінальної відповідальності за злочини, які я не вчиняв.
- 12.12.2015 року під час зустрічі з Івановим, що відбувалася біля Свято-Троїцького храму, я повідомив, що не маю суми в розмірі 500 тис. доларів США, а він може розраховувати на 70 тис. доларів США, однак наразі в мене є 50 тис. доларів США, а решту я передам пізніше, після продажу земельної ділянки. Іванов погодився на це.
- 13.12.2015 року мені зателефонував Галкін і повідомив про місце та час зустрічі для передачі грошових коштів, а саме: у робочому кабінеті Свято-Іверського Одеського чоловічого монастиря близько 14:30. Далі приблизно о 14:30, перебуваючи в приміщенні вищезазначеного робочого кабінету, я передав Іванову грошові кошти в розмірі 50 тис. доларів США, які мені були надали працівники СБУ. Також мені надали спеціальні технічні засоби, зокрема мікрофон і замасковану відеокамеру, для фіксації заходу, однак які саме я не пам’ятаю, оскільки ніколи таким не займався.
Намісник Васильчук на суді зазначив, що ніколи сам не вчиняв злочинів і просить суд пробачити Іванова та Галкіна й не карати їх суворо.
У грудні 2015 року вони одержали від Васильчука 50 тис. дол. США (частину обумовленої суми). У судовому засіданні обвинувачені відмовилися давати показання. Суд першої інстанції визнав їх винними в замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Суд також узяв до уваги те, що дії обвинувачених підривають авторитет державних органів і довіру громадян до системи правоохоронних органів, представниками якої на момент вчинення злочину вони були. Працівники СБУ зобов’язані бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою гідність і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самим і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з інформацією, яка міститься у вироку, вина обвинувачених підтверджується, зокрема, показаннями священнослужителя Васильчука, який з 2004 року є намісником Свято-Іверського Одеського чоловічого монастиря на посаді єпископа Одеської єпархії УПЦ МП. Нижче наведено цитати із його показань:
- «Іванов зазначив, що є достатня кількість матеріалів для притягнення мене до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов’язаних із переоформленням земельної ділянки з одного з парафіян на користь монастиря, під час якого використано нібито підроблену довідку щодо дієздатності парафіянина, і за фактами продажу земельних ділянок та інших незаконних дій. Крім того, у зв’язку зі скрутним становищем в Україні зібрати відповідні матеріали для притягнення до кримінальної відповідальності дуже легко, а влада не буде захищати осіб Української православної церкви Московського патріархату. Після такої бесіди я був шокований і не розумів, що робити, оскільки я є добропорядною людиною та вірянином, який живе за законом людським і Божим. Оговтавшись від шоку, я запитав в Іванова, що він хоче й що мені потрібно зробити. Той написав на аркуші паперу «500 000 $». Таким чином, я зрозумів, що якщо надам Іванову вищезазначені грошові кошти, то ніякої кримінальної справи та подальшого переслідування, як мене самого, так і церкви УПЦ МП не буде. Разом із тим, я пояснив Іванову, що такі грошові кошти в мене відсутні, однак у мене є земельна ділянка у м. Одеса, а більше нічого я не маю: ні грошей, ні нерухомості. На такій сумній ноті завершилася вказана зустріч».
- 30.11.2015 року на мій номер телефону в програмі Viber надійшло повідомлення від Іванова, у якому останній запитував, що я вирішив стосовно кримінальної справи та «розв’язання» цього питання, так би мовити, щодо компромісу. Я злякався й нічого не відповів, а потім зустрівся зі своїм знайомим нотаріусом (точну дату й час не пам’ятає, оскільки минув значний проміжок часу), який повідомив, що з документами щодо земельної ділянки в мене все добре, документи відповідають вимогам чинного законодавства, а ніякого кримінального провадження не може існувати апріорі.
- Після вказаної зустрічі з нотаріусом, ще раз упевнившись, що я не порушую закон, я зателефонував на гарячу лінію СБУ й повідомив, що працівники СБУ вимагають у мене гроші й погрожують якоюсь кримінальною справою. Далі до мене в монастир приїхав слідчий СБУ, з яким я 10.12.2015 року написав відповідну заяву на ім’я військового прокурора, у якій я просив вжити заходів до розслідування та притягнення до кримінальної відповідальності працівників Служби безпеки України, які вимагають у мене грошові кошти в розмірі 500 тис. доларів США за непритягнення до кримінальної відповідальності за злочини, які я не вчиняв.
- 12.12.2015 року під час зустрічі з Івановим, що відбувалася біля Свято-Троїцького храму, я повідомив, що не маю суми в розмірі 500 тис. доларів США, а він може розраховувати на 70 тис. доларів США, однак наразі в мене є 50 тис. доларів США, а решту я передам пізніше, після продажу земельної ділянки. Іванов погодився на це.
- 13.12.2015 року мені зателефонував Галкін і повідомив про місце та час зустрічі для передачі грошових коштів, а саме: у робочому кабінеті Свято-Іверського Одеського чоловічого монастиря близько 14:30. Далі приблизно о 14:30, перебуваючи в приміщенні вищезазначеного робочого кабінету, я передав Іванову грошові кошти в розмірі 50 тис. доларів США, які мені були надали працівники СБУ. Також мені надали спеціальні технічні засоби, зокрема мікрофон і замасковану відеокамеру, для фіксації заходу, однак які саме я не пам’ятаю, оскільки ніколи таким не займався.
Намісник Васильчук на суді зазначив, що ніколи сам не вчиняв злочинів і просить суд пробачити Іванова та Галкіна й не карати їх суворо.
Дата ухвалення вироку
15.12.2017
Вид вироку
Обвинувальний
Угода про визнання винуватості
Ні
Призначене покарання
полковнику Іванову та підполковнику Галкіну призначили по 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна в дохід держави.
Апеляція
02.06.2020 року Апеляційна палата ВАКС частково задовольнила апеляційну скаргу, змінила вирок суду 1-ї інстанції та вилучила з тексту вироку посилання на протокол пред’явлення особи для впізнання від 22 лютого 2016 року як доказ. У решті вирок залишили без змін.
ЧитатиКасація
24.03.2021 року Верховний Суд залишив вирок і ухвалу Апеляційної палати без змін.
Читати